|
Зірка
/Kometa
překlad Alyosha Volinchik
Побачив я зірку, що в небі літала
Хотів
їй співати - вона вже сховалась,
Як
лань, яка зникла у диких кущах,
Залишила лиш кілька іскор в очах.
Іскорки срібла зарив я під дубом.
Повернеться зірка, а ми вже не будем...
Нас
вже не буде. О, марна пихатість!
Побачив я зірку, хотів їй співати
REF.
Про траву, про струмок та про ліс.
Ще й про смерть: з нею так важко домовитись
Про тепло, зраду та почуття
Про всіх людей, яких прихистила планета ця.
На
зоряній станції дзвенять вагони
Пан
Кеплер записав неба закони.
Секрети, які ми тягнули на спинах.
Він
розпізнав у всесвітніх тканинах
Вічні
великі секрети природи:
Лише
людина людину народить,
Гіллі
з корінням стовбур єднає
Кров
наших надій по світу блукає
REF.
Падала
зірка, так ніби штовхнули
Руки
митця, про якого забули
Злетів
я вгору - вона відторгнула
Вічність мене до кісток роздягнула
Як
постать Давида мармурна-біла
Дивився я в небо, де зірка летіла
Вона
повернеться. О, марні пихатості!
Я вже
помру, іншим буде співатися.
REF.
Про
траву, про струмок та про ліс.
Ще й
про смерть: з нею так важко домовитись
Про
любов, про тепло, та про час
Буде
то пісня про зірку... та й про нас
Mинуле
/Minulost
překlad Alyosha Volinchik
Посеред ночі раптом у двері постукає хтось
Там на
порозі чекає минуле, що не відбулось
Сукня
та сама, коси ті самі, взуття шкіряне
Ходить
поволі твоїми слідами, поки не дожене І скаже:
Отже
це я
Пам'ять
твоя
Чи
позабув
Моє ім'я?
Я твоє
минуле
Вічність тому ти на вузлик хустинку свою зав'язав.
Що
саме він мав тобі нагадати - ти не згадав
Спогади, ті що ти кинув в дорозі, зникли крізь час
Дівчина всі позбирала в хустину, а тобі не віддасть
Лиш
скаже:
Отже
це я Пам'ять твоя
Чи
позабув Моє ім'я?
Я твоє
минуле
Стовбур росте а коріння вмирає - клен у парку стоїть.
Трамвайчик старенький, як хлопчик маленький,
уздовж
біжить Серце стискає, коли він стрибає і по парку
пливе
А
провідник, що катав вас в трамваї, давно не живе
Дині
не виростуть на ялині, з каміння не виросте ліс
Все,
що не з'їли і не допили, ніхто не доп'є й не з'їсть
Вина
гіркі в фрукти солодкі: все без решти тобі
Та
сама дівчина в сукні і з косами принесе на обід І
скаже:
Отже
це я
Пам'ять
твоя
Чи
позабув
Моє ім'я?
Я твоє
минуле
Ти
вимкнеш світло, ляжеш у ліжко, пригорнеться сама
І ти
згадаєш всіх кого знаєш і кого вже нема
Кожного голос, кожне обличчя і всі імена
Прокинешся зранку а поруч клубочком лежить вона І
каже:
Отже
це я
Пам'ять
твоя
Ти
завжди знав моє ім'я
Я твоє
минуле
Доки
співається /Dokud
se zpívá
překlad Alyosha Volinchik
Раз на
годину зі станції потяг іде
Вчора
не спав я, а завтра не матиму де
П'яно
шепоче у вухо мій ангел старий:
“Доки
співається, знай, що поки що живий!”
Булки
з ковбаскою вистачить на цілий день
Серце
мені для кохання, душа для пісень
Вчив я
у школі, але не забув і тепер:
“Доки
співається, знай, що ти ще не помер”
Клею
квитки наче марки по черзі в альбом
Мандрам не видко кінця, тільки ніч за вікном.
Там як
сторінки з книжок пролітає буття
Доки
співається, знай, що триває життя
Я
помилявся стократ і платив сто разів
І в
каруселі життя не минав віражів
Навіть
стерв'ятник клював моє світле чоло
Доки
співається, знай, що життя не пройшло
Потяг
до краю землі щогодинно іде
Я
підняв слухавку й крикнув: "Гей, люди, ви де?"
Раптом
здалеку знайомий мотив пролунав
“Доки
співається, знай, що кінець не настав!"
Сараево
/Sarajevo
Překlad: Natalia Kostyak
По
галицькім краю віє вітер злий
Пожиток наш нехитрий геть води віднесли
мов
птахи осінні, срібні журавлі,
мов
два листи блакитні злітаєм від землі
REF
Ще
нічне багаття дарує тепло
Але
вже нам спати час
Десь
там за горою – Сараєво
Там
завтра рано повінчають нас
Парох
нас у храмі зв’яже на віки
вінок
барвінковий кине до ріки
Потече
вода знову до морів
Ми
удвох з тобою і небо нагорі.
REF.
Дім
тобі збудую з вікових дубів
вимурую білі стіни кам’яні
Аби
кожен знав, що я тебе кохав
Вибудую міцно, щоб вічність простояв
REF.
САРАЄВО
перклад Анна Калита
З
Галісійських далей віє вітер злий,
Що
раніше мали - води забрали.
Летимо
по світу, наче два листи,
Як
маленькі пташки у нові світи
Ще
горить вогонь, шумлять дерева́,
Але
вже лягати час.
А там
га горою Сараєво -
Там на
ранок обвінчають нас.
Стануть нас вінчати - нема рушника,
Пустимо віночок – хай несе ріка.
До
самого моря, в далекі світи,
Куди
ми підемо щастя шукати.
З
білого каміння я збудую дім,
Щоб
любов навіки поселилась в нім.
А
дубові балки хай тримають дах.
Хай
сюди кохання приведе нас шлях.
|
